Савиця

Savica*

сходами

якими ти не сходиш а лише підіймаєшся

навіть коли йдеш донизу

 

між яйцями розкладених на всі боки каменів

(здається всередині кожного хтось дихає)

.

і поміж білих їхніх зубів

що змушують здригнутися

ніби несподівана різкість пахолка

(ти ж знаєш як то

щойно визрілому підлітку

потрапити в глухий кут

з якого він прагне вийти самостійно)

вище

хай під дощ

що застилає собою світ

і робить сходинки під ногами слизькими

.

долаєш себе

і шлях

.

і коли тебе

в тобі

залишається лише на вибух

від щастя

.

таки розтріскується скеля

в Аль-пах

(паль бах) і

бачиш

як вуса води течуть гратися

смачно

струмками по її бороді

її шиї

альбо

і по твоїй

.

волосинами сплітаючись у кола аркану

і вириваючись навприсядки

вдаряти пальцями ніг

старі барабани каменів

на денці ущелини

.

і луною виринати вистрибом

у твоєму серці

над зубами долі

.

аби долу йдучи

до свого бохіня*

не спіткнутись тобі

не вдаритись

зі світочем що палає

у пам’яті

подивом і

точкою опори

(ГалинаМирослава)

* Savica, українською Савиця, – це словенське карстове джерело в Альпах, водоспад та струмок, що впадає в мальовниче спокійне озеро Бохінь (походить від слова Бог, відповідне українське слово – Божінь).